Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): Іди додому, зимо! - ВІРШ

Чомусь не хочеться зимі у квітні спати. Обклала снігом тіло, вибігла із хати І Україною пішла, як королева. Морозом дихала на трави і дерева. Як вітра стріла, узяла його під руку, - Ану додай моїй ході азарту, звуку, - Йому сказала. Підживив їй хіть і сили. Кущі, дерева захиталися, завили. Але свій цвіт – ті, що розквітли, не втрачали. Стрибали білки в парках, пташечки співали – Синиці та вільшанки. Дятли туркотіли. Навіть лелеки гордо парами летіли. Отож не тішся, зимо, і вертай додому. Змети із тіла сніг і випий собі брому. Весні не псуй картину, не роби їй тру́си. Квітень – синок її, тепло носити мусить.