присвячується Ірині
Не подзвониш мені і не напишеш більше …
«Ти як?» за звичкою до телефону тягнеться рука
Кружляють теплі спогади… від них ще гірше…
Збагнути важко, що тебе на цьому світі більш нема…
Стискає щось у грудях й мимоволі
З очей потік із розпачі і болю...
4.04.2025 р.