В квітні дощ пустився у бої.
Тиждень лив, усе, що міг лиш, поїв.
На лужку пішла у ріст травичка.
Квіти освіжили свої личка.
У дерев, що вчора були голі,
Листячка з’явилися не кволі.
А як сонце вже здійняло крила,
Пелюстки магнолія розкрила.
Вийшли діти, як сніданок з’їли,
Цвіт уздріли і умить зраділи.
Сонце щоки їм поцілувало.
"Дякую!» - світилові сказали.
ГАРНО ! ТРЕБА І ДОЩУ І СОНЦЯ У КВІТНІ!
