Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Сара Ґоллард: Полум'я глини - ВІРШ

Спільне - незалежне... Море... Єдине пристанище сизого в розпалі неба, Єдине бажання безмежно сухої землі. Тривала надія на порухи житнього креда І вільного серця, що б'ється на битому склі. Єдина примара, без волі отримання болю, Без примхи обітниць і видимих небу дарів. Історія щастя, із тінню журби кругозору... Воно мимовільне, до зелені темно-лісів... Одне й не самотнє, в ущілинах дикої суті, Належне СОБІ, а не вишитим гранню містам. Його стоголосся чутливі і надто розкуті... Вільне єством не підвладне чужим полюсам... 18.03.2025 Кожен клаптик землі, кожна стежинка, ліси із їхніми деревами та мешканцями - усе поділене між людьми, приватизоване. А море... Море,.. воно інакше: не належить нікому і належить усім...