Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ЛУЖАНКА: Як на небі засвітиться перша зоря - ВІРШ

Як на небі засвітиться перша зоря, І туман оповиє зелену леваду, Я приїду туди, де ще пам’ять жива, І гостей запрошу у побілену хату. Задзвенить у долонях сліпучий кришталь, Затанцюють і вікна він нашого сміху, Часом зойкне в душі те, за чим бере жаль, І сльозою роса на стару впаде стріху. Добра хата була - і садок, і ставок, Як із пісні, що начебто вчора лунала. І почути хоч раз би іще голосок, Яким мама з порогу вечеряти звала. Все здається, що хтось біля брами стоїть, Виглядає худобу, напасену в полі. До бузку я припала всього лиш на мить, А вже стільки зібралось прожитої долі!.. Пригадаємо все, що траплялося тут, Кажуть люди, то вік - може й так, я не проти. Та, здається, ми втратили ту простоту, Що до болі пронизує вицвілі фото.