Біжать по небу сірі коні,
Спішать в незвідані краї.
Немов зірвалися з припону,
Несуть комусь рясні дощі.
А я на них усе дивслюся,
Як можна їх призупинить?
І у думках своїх гублюся,
Втікли далеко, були мить.
Про дощ лишилася лиш мрія,
І знову небо чисте - чисте.
Дерев схилось в"яле гілля,
Спекотний день уже все ближче.
Війне десь вітер ненароком,
Дощі йому не до смаку.
І навкруги все знов замовкло,
Збудиив лиш ряску на ставку.
Роса рятує квіти, трави,
Впадуть на землю кілька крапель.
Земля спиває швидко, жваво,
Допоки сонце не вкраде...
Душевна лірика, трішки із сумом.Нехай весняний дощик напоїть землю, Вам підніме настрій! 
Як гарно!
