Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ірина Лівобережна: Мені не йдеш ти з голови… - ВІРШ

* * * І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий — Мені не йдеш ти з голови. Мені ідеш ти — не докликнуть. А крикнеш — крикнув і сиди, І губи дивляться і сліпнуть, Не надивившись назавжди. У кожної дороги — ноги. І крок дороги — крок розлук… Ще не ясні мені дороги, Дороги снів твоїх і рук… І якби, може, не прощально Ранковий птах злетів з трави — Непереквітло і вінчальне Мені не йдеш із голови. 1975 © Микола Вінграновський. Поезія *** Як ранок сонця серпанковий В обіймах ніжної канви, Як наші приязні розмови – Мені не йдеш ти з голови… Не докричатися. До болю В пустелі хочеться води… А ти руйнуєш нас з тобою, Мости ламаєш назавжди. Твої порепані дороги Від жару корчаться від мук… Ламаю всі перестороги, Обіймів хочу любих рук… Прощальне вилетіло слово, Роса струсилася з трави – Як наші пристрасні розмови, Мені не йдеш ти з голови. 28.03.2025 © Ірина Бондар-Лівобережна Прочитала вірш на сторінці "Микола Вінграновський. Поезія". І написала свій вірш-алюзію, до вашої уваги.