Ой за небокраєм, за лугом зеленим
Помирає воїн , тяжко поранений.
Промовляє та говорить до рідної нені,
Що спочине тут у лузі ,де трави зелені.
Тут, де кровію своєю полив святу землю,
Посадіть мені калину й запашного хмелю,
Поховайте та залиште ,хай я спочиваю,
З того світу ворогам себе нагадаю.
Із полками Богдана, з воїнством Мазепи,
З того світу повстану, московита стерти,
Із Сірком, тим атаманом, палитиму люльку,
Та братів моїх, що впали, послухаю думку.
З того світу я побачу не царство небесне,
А святую мою землю вільну та чудесну.
Бо повстали, та до бою, усі, як стіною,
Україна стала вільна, і ще більш стійкою.
А я буду мандрувати усіма світами,
Де є душі моїх предків, й небеса з зірками,
Десь навідаюсь до тебе, люба моя мамко.
Соловейком заспіваю понад твоїм ганком.
