Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Сонях - ВІРШ

Це було давно... Ще влітку. Серед поля розцвіла Жовта і велика квітка! Загорланила ворона: -Це ж справжнісінька корона! З позолотою, коштовна, І яскрава невимовно! Певно, сонечко згубило, Як з джерельця воду пило Тут злетілись горобці, - Ті ще хвастуни-знавці: -Не корона жовтий круг, А звичайний капелюх, Під яким сховатись в спеку Зможе сойка чи лелека. -Не погоджуся ніяк! - запищав з нори хом'як. Це розправив серед поля Хтось велику парасолю, Щоб у непогожу днину Захистити комашину. А мала весела бджілка загуділа: -Це ж тарілка! Повна меду запашного, Ще й пилочку золотого. Раптом вщухла суперечка. Кроки вчулись недалечко. Полем, дівчинка гуляла, Квітку за голівку взяла... Потримала у долонях Та й із подивом сказала: -О! Який чудовий СОНЯХ!