Осінній дощик
сумний-пресумний!
Він бродить похмуро
у сірім плащі.
В принишклих садах
умиває кущі.
І жовтим листочкам,
що сипляться в гаю,
На скрипці тихеньку
мелодію грає.
А ноти журливі,
ще й сірі-пресірі,
Бо всі співаки
відлетіли у вирій.
Тому дощик сумно
пошморгує носом...
Нічого не вдієш.
На те вона осінь!
А літній дощик
веселий-веселий!
В блакитному плащику
жваво стрибає,
Зелену траву і квітки
поливає.
І він барабанить
у бубон для втіхи.
І гупає хвацько
у шибки та стріхи.
А ноти грайливі,
а звуки барвисті,
Підспівують краплям
птахи голосисті.
Стрибають в калюжі
з захопленням діти.
Всім радісно! Звісно ж.
На те воно літо!
Гарно! 
