Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: BeZodnia: Вітерець - ВІРШ

Засмутивсь весняний Вітерець, З личка сльози непомітно витер, — Коли біг додому навпростець, Вовк у спину крикнув: «клятий Вітер!» Лиски поховалися й Зайці — З Вітром їм не затишно у лузі. Кутаються в шарфи й комірці Від його обіймів навіть друзі. — Ой! Холодний! — сердиться Бджола. З нірок не вилазять Мишенята. А йому б — краплиночку тепла, Щоб своє до крапельки віддати! Ніби хтось окликнув до води? Човник усміхнувся Вітру мило: — Не сумуй! Не плач! Мерщій — сюди! Підійми! Розправ мої вітрила! Більш образливих не чує слів, Коли хоче щиро обійняти. Вірний друг запевнити зумів: Він — легенький, ніжний, а не клятий.