Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): ПРО ЇЖАКА (АБО ПРО МИЛІСТЬ) - ВІРШ

Лежав їжак на дні нори. Два дні нічого не варив, Хворів, не те щось, видно, з’їв, Живіт в голчастого болів. На третій день подався в ліс, Там дикий глід під небом ріс. Набрав у торбу він ягід, Через ріку подавсь у брід. На другім березі ріки Росли малинові гілки. Зламав сухих собі зо три. Із гілок чай цих – хоч куди! Ішов додому, торбу ніс, В траві побачив змійки хвіст. Вхопив її. - Не їж, пусти. Не дай сиріткою рости Синку. - І я сам проживав. Нікого мамою не звав. Біду цю розумію я, Не з’їм. Вклонилася змія І відповзла. Їжак побіг Хутенько в темний свій нічліг. Шипшини з’їв, запарив чай, Поспав з годинку і у гай Пішов. Бо там зело густе. І дика яблунька росте. Прибув туди, здолавши рів, Та яблук в гаю не уздрів – Корови випасли з села. В руках пастушка щось несла. Підбіг, понюхав – молоко. Так радо випив би його. Дівча побачило колька, - Що хочеш? – каже. - Молока. Корови яблука спожили. Мені й одного не лишили. Три рази лило в кулачка Дівча напій для їжачка. Хлебтав, як дворові коти. Тоді вклонивсь, узявся йти. - Ще грушка є, - дівча сказало Й на голки плід кольку поклало. - Спасибі, - мовив той, - дитино, Завтра нарву тобі шипшини. Чекай мене отут в обід. БАГАТИМ Є НА МИЛІСТЬ СВІТ!