Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Хоробрий равлик - ВІРШ

1 Уранці, виліз равлик з черепашки, Поглянув навкруги: -Щось тут не так! Обсипалися пелюстки в ромашки, Схилився до землі сухий будяк. Із гілочок летять руді листочки, Заметушились мухи і жуки. Ховаються. Хтось – під старі пеньочки, Хтось - під кору, у шпарки-дірочки… 2 -Скажіть, куди усі так поспішають? - спитав маленький равлик в павука. -Ти що не знаєш? Від зими втікають! Бо для тварин, пора ця – вкрай важка. Гулятимуть холодні хуртовини, Затріскотить мороз і злий вітрисько. Ти, друже, теж, не гай а ні хвилини - Ховайся хутко, бо зима вже близько! 3 -Та я…я… не боюсь морозів лютих,- хоробрий равлик вголос закричав. І хай зима в садочок тільки ступить, Я прожену її! Ген-ген, за той ось став… Маленький равлик розсердився трішки, бо, взимку, треба в схованці сидіти. А він так любить прогулятись пішки, садочком, де цвітуть барвисті квіти. А ще, він любить стиглі полунички, Солодке яблучко, м’якеньку грушку. І повзати весь день серед травички, У заростях зеленої петрушки… 4 Тим часом, дні коротшими ставали, Густим туманом вкрилися долини. Усі дрібні тваринки поховались, І, тільки равлик все чекав на зиму… Одному було сумно й дуже важко. Він змерз. Та все-таки чекав, чекав… А потім… заховався в черепашку І, позіхнувши, солоденько задрімав… 5 …Коли прокинувся – пташки співали І пурхали метелики у лузі. Духмяні квіточки порозквітали, І він побачив своїх давніх друзів. Подумав равлик: - Я заснув, то була осінь! А де ж зима? Куди вона подалась? -А, зрозумів! Зими не було зовсім! Скоріш за все, вона мене злякалась…