Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Башинська: ВЧИСЬ ЛЮБИТИ РІДНИЙ КРАЙ! - ВІРШ

У родині соловейка підростало солов'ятко. А було воно гарненьке, то ж раділи мама й татко. Дзьобик гострий, спритні лапки. Легке пір'ячко, сіреньке. Правда, трішки вередливе. Говорили: - Ще маленьке! Підросте, порозумніє... Та не так воно вже сталось. Підросло, літать навчилось... й свого дому відцуралось! Плаче мама-солов'їха, і зітхає гірко тато. Всі диву- ються у лісі: - Як могло таке от статись? Стало жити на болоті, там де жабки зелененькі. Собі хвостик зеленило, вчилось квакати раненько. Потім з дятлом десь літало. Дзьобом стукало щоси- ли, щоб жуків всіх налякати... й ця затія надоїла. Скрекотіло, як сорока. Голосно так, на весь ліс. І було таким безпечним, що лис відгриз зелений хвіст! Сіло, сіре, на пеньочку та й заплакало щосили. Повернулося додому, про́сить, щоб його простили. Зрозуміло, що найкраще в своїм домі проживати. І радіє солов'їха, радий соловейко-тато. Дзвінко й весело співати у своїх батьків навчилось. Так витьохкує щоранку, що все навколо звесе- лилось! Просинаються дерева, відкривають квіти очки. У нього дзвеніть навчились сині лісові дзвіночки. Навіть річка вся стихає, коли спів його лунає... А як сонце спати ляже - заспокоїть всіх, при- спить. Бо, як ніжна колискова, тоді спів його бринить. Тільки місяць ясний сяє й зорі мерехтять вгорі... все ж зачаровано стихає, як співають солов'ї. Засинає сад до ранку, поле, луг, зелений гай. В соловейка й ти, дитино, вчись любити рідний край!