Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Золотий човник - ВІРШ

Казка 1 У полі, серед трав пахучих, Жив-поживав цвіркун веселий. Під листям будяків колючих Була у коника оселя. Він був славетним музикантом, Любив на скрипочці пограти. А також володів талантом - Далеко й високо стрибати. Прокинеться, бувало, рано, І ну швиденько у мандрівку. Стрибає помежи листками, По стеблах, квітам по голівках. 2 Стрибаючи одної днини, Цвіркун натрапив на струмочок. А поряд гнулася стеблина, - Це очеретяний місточок. До себе коник мовив гордо: -Струмок мені не перешкода! Навіщо міст? Я ж майстер спорту! Стрибнув – і, булькнувся у воду. Кричить цвіркун: -На допомогу! Волає, та ніхто не чує, - Немає поблизу нікого… Та хто ж комаху порятує! 3 Геть засмутився бідний коник, Вже борсатись немає сили. Аж бачить, - золотистий човник Прямує по зелених хвилях. На човника стрибун забрався, До берега поплив швиденько: -Без тебе я б не врятувався! Спасибі, друже дорогенький! Ось так-от вибрався з води Зарозумілий, гордий коник. А що було б якби туди не поспішив хоробрий човник? 4 Ви скажете -Це що за казка? І де такі дива бувають? Що у струмку, посеред ряски Із золота човни блукають? І зовсім це не таємниця, А човники таки існують: Їх панна Осінь-чарівниця, З листочків, власноруч, майструє. Фарбує їх у позолоту, Що має у великій скрині. Це трішки клопітка робота, Та не для осені-майстрині… А вже як вітерець подує - То золоті човни-листочки Щоднини весело мандрують І по ставках, і по струмочках…