Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Башинська: ЖИЛИ СОБІ ДІД ТА БАБА… - ВІРШ

Жили собі Дід та Баба... І не Курочка в них Ряба, а був гарнесенький Бичок, в білих цяточках бочок. Дід щодня траву косив і тому Бичку носив. Соковита та трава, то ж підростав Бичок щодня. Баба все Бичка поїла. Сама їла чи не їла, а Бичку тому несе. Просить: - З'їж, будь ласка, ще! Той Бичок усе з'їдав. Правда шани він не мав, то ж не дякував ніколи. Не хотів ходить й до школи. Все бу- ло біжить у ліс. Бігав там навкруг беріз. Посміхалися дуби, говорили: - В школу йди! Упирався той Бичок, все ж подався на урок. В школі вчителів не слухав. Все почесував за вухом, і хвостом весь час вертів. На уроках не сидів... А було б же дуже славно, якби всі навчались гарно! Заважав всім, що мав сили. І викрикував все: "Ме-е-е!" Як не "Ме-е-е!", то скаже "Бе-е-е!" Ой, як важко було з ним... Щось сказать - ніхто не смів. Бо відразу Баба й Дід стануть тут же на поріг. Скажуть: - Це є наш Бичок. В нього найкращий бочок! Та все ж вчителька сказала: - Я тебе, як всіх, навчала. Невже вчишся ти даремно? Чемним стань. Буде приємно! А Бичок все не вгавав. Він скрізь бігав... і стрибав. Довів Бабу вже до сліз... Тоді Дід із печі зліз і сказав: - Досить шуміть! В ліс іди. Життя навчить! А на вулиці зима всі дороги замела. Снігу так було багато! Та Бичок пішов із хати... Він до лісу ледь дійшов. Там нору якусь знайшов. Сидить мовчки. Холод лютий! Мерзнуть ноги, хвіст і вуха. Мерзне спина, мерзне ріг. Аж тут Вовк ще... на поріг! Вовк той був вже в полі, в лісі. Все вишукував... де сісти? Ні! Шукав він, кого з'їсти! Як побачив він Бичка, танцювать став гопачка. Правда, так у танці вився, що без обіду залишився. Бо ж Бичок вмить все збагнув. В школі він про Вовка чув... То ж зір- вався й так побіг, що догнати Вовк не зміг! Коли дома він з'явився, Діду й Бабі поклонився. Плакав... Плакав він щосили. Просив, щоб його простили. Баба й Дід Бичка любили, тому дома залишили. Став він старанним в навчанні, шанував учителів. Чемним дома був і в школі. Захищатись всіх навчив. Уже й виріс, і став сильним. Міцні роги є тепер. Вовка він не під- пускає, а ні вночі, а ні вдень! І радіють Дід та Баба, що є в них такий Бичок. І розумний, й дуже сильний... в білих цяточках бочок!