Слухайте, малята, хлопчики й дівчата,
Слухайте, дорослі і маленькі,
Вмощуйтесь зручненько, будемо співати
Пісеньку про качечку кривеньку.
У одному селі жили Баба з Дідом,
Діточок і внученят не мали,
Важко жити самим та й на білім світі,
Часто Баба з Дідом сумували.
Раз вони до лісу по грибочки пішли,
Качечку кривеньку у гніздечку знайшли.
ПРИСПІВ:
Качечка, качечка, ой, кривенька,
Кряче так, кряче собі тихенько,
Довго вона в Баби з Дідом в хаті жила,
Ніженька поламана у неї була.
Годували її й добре доглядали,
Та одного разу в ліс пішли вони,
Як додому прийшли, дуже здивувались, –
Хата чиста й прибрана була у них.
На столі був хліб свіженький і калачі,
Борщик і варенички варились в печі.
Кожен раз, як ішли Баба з Дідом з хати,
Заставали те саме вони весь час,
Посідали тоді думати й гадати:
«Хто ж це робить всю роботу замість нас?».
За стодолу нишком заховались вони,
Стали підглядати, хто приходить до них?
Вийшло з хати дівча і пішло по воду,
Тільки встигла вийти за подвір’ячко,
Баба з Дідом мерщій входять у господу,
Бачать – у гніздечку тільки пір’ячко.
І вони те пір’ячко, не знати й чого,
Кинули до печі і спалили його.
Повернулось дівча: «Що ж ви наробили?!»,
Та й пішла і сіла прясти у дворі,
А тоді над двором качечки летіли,
Пролітали вірні подруги її.
Скинули пір’їнки – попросила вона,
Одягнулась в пір’я й полетіла сумна.
Баба з Дідом двоє знов самотні жили,
Плакали і так себе картали:
Нащо вони теє пір’ячко спалили?
Нащо хитрували й підглядали?
6.03.2018
