Вбіг захеканий Вадимко
В дідусевую хатинку
І кричить : - Там невидимка
У садку в траві сидить.
Ми з Віталиком гуляли,
А вона нас налякала,
Ще й, напевно, доганяла...
Двері в хату зачиніть !..
... Пішли в сад шукать примару .
Ось машинка, щітка, фара,
Рваний мяч, сандалів пара ...
Поруч листя шарудить !
Враз Вадим став за бабусю,
А дідусь лише всміхнувся ,
Тихо до землі нагнувся
Й пальцем до себе манить :
- Підійди, дивись, Вадимку!
Це - їжак, не невидимка !
Змайстрував собі хатинку -
Буде тут він зимувать.
Хоч малий, та він корисний.
Не образь його навмисно !
Восени, як сонце блисне,
Сад наш буде захищать.
