Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: BeZodnia: Котик у дощу спитав - ВІРШ

Котик у дощу спитав: —Чом ти плакав, чом ридав? Через тебе, хоч і трішки, Але намочив я ніжки. Дощ веселкою всміхнувся І до котика звернувся: — Я не плакав, не ридав, А картину малював. Глянь в калюжку, як в віконце, На малюнку — небо й сонце. До картини кіт торкнувсь І розсердився чомусь: — Мокра чом така вона?! Розтопчу її до дна! Розігнався і, щосили, Заходивсь топтать картину. Дощик знову засміявся: — Задарма не намагайся! На воді — круги барвисті, І картина — знов на місці. А ти, коте, неспроста, Мокрий з ніжок до хвоста!