І
Всіх-усіх я вас вітаю!
З хвилюванням сповіщаю:
Нині, мабуть, у наш край
Завітає Миколай!
Чув я, чув, що є такий.
Знаю точно: він святий.
Лиш ясна зоря зійде,
З янголом на землю йде.
Як же він дійшов до неба?
І яка в тому потреба?
На чиїм літа крилі?
І чи жив він на землі?
Жив колись малий хлопчина,
Як і кожна в нас дитина,
З татом, з мамою в хатині,
В християнській жив родині.
Та зустрівся він з журбою:
Залишився сиротою.
Був Микола – одинак,
Хоч не бідний був хлопчак.
Поважав усіх людей,
Та найбільш – малих дітей.
Відзначався добротою,
Душевною красотою.
Часто пізно уночі
Від комори брав ключі,
У мішки добро складав,
Бідним людям роздавав.
Миколай добро робив –
Господь його полюбив.
Віру серденьком прийняв
І священником він став.
Вірно Господу служив,
Добрим був і чесно жив.
Помагав тим, хто в турботі,
У біді чи у скорботі.
За добро і все, що гоже,
Заслужив він Царство Боже.
Ангелів Господь послав,
Миколая в небо взяв.
Попросив Микола Бога,
Якщо буде така змога,
Раз у рік на землю йти,
Дітям радощі нести.
З неба йде в зимовий час
Святий Миколай до нас.
Щоби всіх розвеселити,
Гостинцями пригостити.
---------------------------------
ІІ
Чую, чую я дзвіночок.
Віхола пішла в таночок.
Веселиться вітер в лузі.
Хто там? Хто на виднокрузі?
Справжні коні! От так диво!
Мчать так швидко і красиво!
Білі гриви! Сніг біліє!
Поле, ліс, земля радіє!
Бачу я диво-санки́,
А на них якісь мішки.
Міхи, клунки, міхи, клунки…
Подарунки! Подарунки!
Миколай, мабуть, неблизько:
Сніг глибокий, може, слизько.
Може стежку не знайти,
В інше місто забрести.
Може треба погукати,
Путь-дорогу підказати.
Нумо, музико, заграй,
Щоб почув нас Миколай!
---------------------------------
ІІІ
Отче святий із небес,
Я відправив есемес.
Написав всього два слова:
Ручка, книжка – і готово.
Може й ще про щось я мрію,
Та просити я не смію.
Вислухай мене, дитину.
Я послав тобі світлину,
Що зробив у магазині.
Так от, є на цій світлині
Рукавички темно-сині.
Знаєш, холодно вже нині.
Шапочка така ж, тепленька,
І ще курточка новенька.
Попросив це все всерйоз,
Бо ж зима, сніги, мороз.
Я малюнок малювала,
На віконечко поклала,
На малюночку ведмедик
Той, що полюбляє медик,
Тигрик, левик і лисиця,
А ще справжня сіра киця.
В мене іграшок багато,
Їх купили мама й тато.
Мрію я про телефон
І не будь-який – айфон.
Може я ще замалий?
Може ти на мене злий?
Телефон – то просто так…
Принеси щось на свій смак.
Миколаю, тук-тук-тук.
Я б хотіла свій ноутбук.
Ним не буду зловживати,
Годинами зависати,
Подивлюсь, яка погода
І яка у світі мода,
Де придбати чобіточки,
Де нові торгові точки.
Що? Я хочу забагато?
Точно так говорить тато.
Та вже нехай в день святковий
Буде ноутбук іграшковий.
Скажу, Отче, тет-а-тет:
Дуже хочу я планшет,
Як у Ростика-сусіда.
Ти не слухай мого діда,
Ну і що, що невеличка,
Зате мамі помічничка.
Не планшет – то хоч дрібничку,
Згідна і на тортівничку.
Ну й круті ви, друзі милі.
Може, Миколай не в силі
Завантажити всі речі,
Може, в нього болять плечі.
Чи не в змозі все купити.
Ще ж їх треба заслужити.
Так, нам треба добре вчитись,
Щодня Богу помолитись.
Старших людей поважати,
Малюків не ображати.
Я матусі помагаю:
Свого брата забавляю,
Іграшки свої складаю.
Все ти бачиш, Миколаю.
Ну а я читаю казку
Про любов, добро і ласку.
З казки щирість я черпаю.
Й тебе люблю, Миколаю.
Святителю Миколаю,
Я важливе слово маю.
Ти почув наші бажання,
Бачив наші хвилювання,
Вмієм ми фантазувати.
Але й вмієм цінувати
Все, що нам батьки придбали,
Все, що вчителі навчали.
І подякуєм чудово
Навіть за хороше слово,
Навіть за цукерків жменьку
Подякуємо гарненько.
Може, вночі під подушку
Покладеш солодку грушку,
Яблуко чи мандарину,
А комусь смачну хлібину.
Все із вдячністю приймаєм,
Низько голови схиляєм.
Просимо за тих, що хворі,
У молитві, у покорі,
За здоров’ячко родини,
Мир і спокій України.
Рада знайомству!!! 
Щедрих дарунків! 
