Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Ледачий борсук - ВІРШ

Казка 1 Щойно осінь жовтоброва У ліси ступила крок, Як листочки кольорові Облетіли з гілочок. Хоч шурхочучи, та тихо Вкрили мохові коври. На цей шурхіт борсучиха Виткнулася із нори. 2 -Гей, борсуче, подивися Скільки листячка кругом! Тож хутенько, не барися, Йди до лісу, та з мішком. Назбирай листочків трішки І стеблиночок з трави. Буду я стелить доріжки, Набивати подушки.́ Незабаром, хуртовини Принесе у ліс зима, А в нас жодної перини Ще тепленької нема! 3 -Знову йти у ліс, ще й пішки! - Злий борсук пробурмотів. Він ледаченький був трішки, Йти далеко не хотів. Біля їхньої хатинки Виросли (борсук це знав) - Три красунечки-ялинки. Він з них голок й назбирав. А як приволік до хати Та й в нору уже заніс - Борсучиха ж верещати Почала на цілий ліс! 4 -Що за витівки, борсуче? Ти чого набрав в мішки́? Де ти бачив, щоб колючі Були ковдри й подушки!? От ледащо, начувайся! Геть колючки забирай! Знов до лісу повертайся І листочків назбирай! Та, щоби були махрові, Оксамитові, сухі. Хоч кленові, хоч дубові, Тільки, щоб були м’які. Не принось лишень до хати Ялинові голочки́, Бо поколять борсучата Свої лапки і бочки.́