Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Семенюк: Вітерець-розбишака - ВІРШ

Якось вітер захотів Трішки побешкетувати. І в садочок полетів – З гілок листя обірвати. Потім дмухати почав – Обтрусив усі горіхи. Та так дув, що ледь не впав Горобець малий зі стріхи. Геть обшарпав вітрячка, Що стояв собі на ганку. І поцупив літачка, Паперового, в Іванка. Вітер й далі пустував, Смикав квіточки зухвало. Гілку кущику зламав, Але й цього йому мало. Тож до річечки гайнув Там ростуть малі вербички. На красунечок подув - Та й обсмикав їм косички. Непосида-вітерець Зупинятись не збирався, Підхопивши папірець, В поле гратися подався. Як дорогою летів, То здійняв пилюки хмарку. Хом"яку в нору намів Купу листя, через шпарку. Як всім шкоди наробив, Досхочу уже награвся. То, швиденько в бур"яни, Розбишака заховався!