Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Світла (Імашева Світлана): ЛЕГЕНДА про Дівочі гори - ВІРШ

************** Понад Россю ясною височать дві гори, Плине Пам'ять рікою із правіччя пори. Що зелена і пишна - то Дівоча гора, Буйноквітная вишня щовесни тут цвіла. Поряд з нею буяє друга круча-гора, Це - Пастушка... І сяє понад ними зоря... З-попід чорної тучі задвигтіли громи, З-понад синьої кручі били вітри крильми... У часи ті прадавні городище було: Мужні ратаї славні - дружне плем'я жило. Тут дівчина зростала чорноброва ота, Що Пастушкою звали, - сирота-біднота. Лиш на вроду багата і на вірну любов: Коваля покохала - в'яло серденько знов... Але слава по світу швидше вітру літа: Мріє хан, щоб кохала його сирота. Присила злото-срібло весняної пори, Та огидні дівчині ті коштовні дари. І тоді городище облягли вороги: Все спалити і знищить, всіх рубать - до ноги. Враз на гору зелену та Пастушка ступа, Засіяла зорею: - Я до хана прийшла... Буду хану рабиня, тільки спокій нам дай: Не паліть, не плюндруйте рідну землю - наш край. Хан ступив до дівчини - відсахнулась вона, З кручі в урвище лине - й розкололась гора. Вдарив грім - і на місці, де те військо було, І не сто, і не двісті ворогів полягло. А над чистою Россю від тієї пори Вмиті срібними росами височать дві гори. Що зелена і пишна - то Дівоча гора, Друга круча - Пастушка, а над нею - зоря. І у ночі серпневі можна чути усім, Як лунає сталевий молотків передзвін, То коваль клепа зброю - рідний край боронить, А зоря над горою все палає-горить. То спалахує яро - й з кручі котиться знов... Так легендою стала вічна чиста любов.