Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Сіроманка: Ірина Вовк. "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Звідки походять Руси" - ВІРШ

«Дивись, Русе, к розуму, бо ж розумові Розум великий, божеський єсть єдин з нами і тому творіте й голосіте з богами воєдине…» (за дощечками «Велес-книги") Дорогий український читачу! Зі сторінок «Дощечкової читанки» до тебе промовлятиме крізь літа і століття «Велесова книга». «Велес- книга» -- випалений на дощечках мореного дуба літопис язичницьких жерців ІХ століття – описує історію боротьби наших предків на життя і смерть за Землю Руську, починаючи приблизно від 650 року перед Різдвом Христовим, а закінчуючи князюванням Аскольда… Таким чином, цей літопис є одним із найстаріших писаних документів слов’яно-руською мовою. Велес-книга» дає тим, хто здібні почути і зрозуміти голос предків, надзвичайно багату змістом відповідь на питання: « Хто ми? Чиї діти? Яких батьків?» Тексти «Велес- книги» розшифрувала і переклала рідною мовою українська еміграція: Юрій Миролюбов з Бельгії та Андрій Кирпич з Великобританії, а Микола Скрипник з Голландії вперше надрукував її у невеличкому приватному видавництві під назвою «Млин» (Гаага,1968). Згодом до «Велес- книги» прилучилася і Канада («канадіан фермер Аннуал – 1970»). Україна прочитала «Велес-книгу» найпізніше ( на шпальтах часопису «Дніпро» у 1990 році), завдяки Олесеві Білодіду та Віктору Киркевичу. І лише у 1995 році окремим виданням «Велесову книгу» упорядкував Борис Яценко (Київ: «Велесич»- Індоєвропа.- 7503 (1995).- Книги 1—4). «Дощечкова читанка» за сторінками «Велес-книги» принесе тобі радість спілкування з минулим, прощебече тобі пташкою, зігріє промінням святого сонечка, окропить твоє чолонько чистою водичкою. Зазирни у цю читанку і ти багато п о б а ч и ш і п о ч у є ш … То ж світлого тобі читання і б о ж о ї б л а г о д а т і у душі твоїй! ЗВІДКИ ПОХОДЯТЬ РУСИ Дощечка 9 «У той час був Богумир, муж слави, і мав три дочки і два сини. Тії бо повели скуфів до степів, і там живучи у травах, Почті навчалися і Бояні, богам послушні, і розумом бистрі, і так ото. А тут мати їх, що звалася Славуні, і каже якось до Богумира: «Чи то цими днями я маю дочок своїх оддати і внуків побачити?» -- Так, -- каже Богумир, і воза запрягає, І їде кудись собі. І приїздить до дуба, стоячого в полі, і стає на ніч біля вогнища свого. І бачить увечері мужі три на конях до нього прямуючі. Сказали тії: «Здоров будь, а й що шукаєш?» Повернувся Богумир на степи свої і привів три мужі дочкам. Звідси три роди вийшли і славні стали. З того бо походять древляни, кривичі і поляни, бо перва дочка Богумира імено мала Древа, а друга Скріва і третя Полева. Синове ж Богумира мали свої імена Сіва і молодший Рус. Звідти і походять сіверяни і руси. Три бо мужі були три вісники: ранку, полудня і вечора. Утворились роди тії на Семи Ріках, де проживали ми за морем у Краї Зеленім, і де скотину розводили давніш нашого ісходу до Карпатських гір.» (За дощечками "Велес-книги") "Словничок – потайничок": Почта – «почесть»-пошанування стародавніх вірувань, звичаїв та обрядів. Боянь -- пісні та молитви, складені співцем Бояном. Древляни, кривичі, поляни, сіверяни, руси – назви давніх слов’янських племен. "Сторінка – берестинка" За мужа слави – Богумира богів усі любили щиро, були розумні і слухняні, і вчились Почті і Бояні. І час минав, як божа міра – росли сини у Богумира. Що перший син – то диво сиве, тому його назвали Сівом. Що другий син – то диво русе, тому його назвали Русом. І час летів, як буйні коні – росли у Богумира доні. Що першу доню звали Древа, А інших – Скріва і Полева. Прийшла пора на зелен-квіти – прийшла пора синів женити. Прийшла пора на злоті шати – прийшла пора дочок віддати. І потекли у повні ріки – слов'янські племена великі. І поки сонця в небі стане – Наш рід рости не перестане! Від Древи – виросли древляни, в Полеви –виросли поляни. Від Сіва –вийшли сіверяни, Від Скріви – кривичі-слов’яни. А від русявого, від Руса – пішло слов'янське плем’я русів. Сторінка-берестинка - авторські тексти для дітей на тему дощечок "Велес-книги". (З "Дощечкової читанки" (у рукописі).Рік написання - 1990. Рік підготовки до видання - 1993. Ілюстрації покійної художниці Зеновії Юськів (50 кольорових оригіналів) були загублені у 2005 з вини одного відомого львівського видавця. Видати на теперішній час "Дощечкову читанку" неможливо, хіба що починати все спочатку).