Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): НАВПАКИ (продовження, 2 ч-на) - ВІРШ

Та якось одної ночі Сон жаский упав на очі Синові Миколі. Вав! В Навпакишнє він попав. Там корови косять сіно. Грає вовк на піаніно. Пес кричить Ку-ку-ріку!» Скаче козлик у ріку. Там на грушці родить слива. В день ясний безхмарний – злива. Діти цілий день працюють, А дорослі – байдикують. Лиш ступив на шлях в село, Запрягли у плуг його. - Мусиш виорати нивку. - Я не хочу! Дайте сливку! - Йди орати і бігом, Бо одержиш батогом. Хоч не хоч – а мусів йти. Поорав усі хребти І ямки хлопчина в полі. Аж пішли у спині болі. Впав знесилений в траву. Ще й розсік собі брову. Бо в траві камінчик був, Що татусь якийсь забув. Плаче хлопець, що аж гай. - Ти чого лежиш? Вставай! Треба всіх котів здоїть, Що сидять в саду між віть, - Мовив старший над дітьми, Ще й діткнувся чобітьми До Миколиного тіла. Бджілка біля вуха сіла. Видала тут на-гора: «Мед збирать уже пора. Нічого в траві лежати, Сало в боки набирати!» Ще й якийсь пузатий тато Підкотив, давай кричати: - Де мій камінь? Ти забрав? - Ні! На нього тільки впав І розсік, поглянь, брову. - А чого ж в таку пору Ти траву отут тулив? Краще б їсти наварив. Я голодний, наче вовк. Все б, здається, зараз стовк. Стратив в школі я резерви, Вчився, бігав на перерві. В животі муркоче кіт. Гей, мерщій готуй обід! Тут розплакався Микола, Все чуже йому довкола. В кожнім м’язі біль і втома. - Хочу швидше я додому! – Прокричав, аж впала слива. Й понеслася речень злива: - Не робив би всім на зло, Не попав би в це село. Вже не хочу навпаки. Лиш би звідси – драпаки! *** Мовив річ оцю сумну, Пробудився ізі сну. Мама тут над ним і тато: - Час, синочку, вже вставати! Чом у сні ридав-кричав? Хто тебе так налякав? - Та… приснилися жахи. Більш не буду навпаки!