Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): ПРИГОДИ КАЧЕНЯТИ - ВІРШ

Каченя мале картате Вийшло вранці погуляти. Понад берегом ходило, Шлях додому загубило. - Кря-кря-кря! Матусю, тату! Йдіть мерщій мене шукати. Сонце зникло, небо темне. Вийшло я саме даремно! А як ще ударять грози, Дощ поллє між верболози, Що тоді? Тремчу від страху. Визнаю, що дало маху. Тут метелик сів на квітку. Бо було це саме влітку. Каченя до нього: - Кряхи! Скрізь літаєш ти, комахо. Чи не бачила крізь лет, Де високий очерет? Тут метелик крильця звів, Так качаті відповів: - Місце це мені відоме. Рятувався там від втоми. На пухкій очеретині Спав три рази по годині. Треба йти (крилом повів), Повз хатинку сліпаків. Але ті – не шиті ликом, Вимагають дати викуп В кожного, хто йде повз них! - А що хочуть? - Жменю крихт Хлібця чи хрумких зерняток. - Де ж мені цього узяти? - У щура є магазин – На горі, де сірий млин. - Чим платить, скажи мені? - Маєш пір’я на спині! Тут лимонник знісся вгору, Небо барвлячи узором. А кача з картатих латок – В магазин, купить зерняток. Дало пір’я й без базару Взяло двісті грам товару. Ткнуло під крильце торбинку, Вийшло на вузьку стежинку – (Самостійності етап!) І пішло – чалап-чалап. Тут сліпак, що ґрунт нарив, Шлях качаті перекрив. - Хто іде? - Це я, качатко. - А куди? - До мами й татка. - Викуп мусиш дать, дитино. - Маю зерняток торбину. - Сип сюди, в пустий берет. - ОК! А де ж мій очерет? – Запитало тихо в чин. - Йти куди, покаже син. Гризуну кача вклонилось, По стежині покотилось. Бігло вслід Сліпцю малому - Так добралося додому. - Ось він, очерет високий! Там знайду нарешті спокій, - Радісно кача сказало. Рідний кутик упізнало. - Дякую, Сліпцю маленький, Що привів мене до неньки. Йди назад, свій нюхай слід. Многих жити зичу літ. - І тобі бажаю ласки. Більше не губись, будь ласка! Каченя у гущу влилось, Біля двору опинилось. Стан його й не описати В час, коли угледів хату! Погляд звів свій з-під вербиці. Бачить, сум пряде сестриця, Мама слізоньки пускає, А татусь обох втішає. Каже: «Зараз політаю Довкруж, сина пошукаю. - Тут я!- плачем син зайшовся. Мама скрикнула: - Знайшовся! До Крякуся підлетіла, Крильцями залопотіла. Потягла маля до хати, Щоб його нагодувати. Три листочки, три зернини, Три засохлі комашини На тарілку положила, Сина в крісло всадовила. Ще й налила в чашку соку. - Їж та пий, рости нівроку! З’їло все мале з тарельця Та й заснуло на крісельці. Тато дзьоба сингу вмив, В тепле ліжечко вложив. Понесло малого в сни, Де з лимонником вони Порхають у теплім літі Поміж кущиків і квітів. А сліпак і щурик Грім Лапками махають їм. Потім весь качачий рід На святковий зве обід І щура, і сліпака, І метелика Крилка. В очереті над ставком П’ють, їдять вони гуртом. Тут урвався сон качаті. Чує, каже мама: «Паті Треба влаштувати сину. Хай до нього на гостину Сліп, Крилько прийде і Грім. Звесилить пора наш дім! Сліпак - гризун, схожий на крота.