Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Башинська: У КВІТУЧОМУ СЕЛІ, НА БУКОВИНІ… - ВІРШ

( За мотивами української народної казки " Ріпка" ) У квітучому селі, на Буковині, дід Андрушка живе іще й нині. А в дідуся є бабуся дуже славна. І бадьора, й працьовита, й дуже гарна! Бо красиві люди ті, які працюють, і в господі своїй гарно хазяйнують. Ото ж орють і городину саджають... До них в гості діти з міста приїжджають. Скільки радості, як їде внучка Мінка... Зустрічає радо їх со — бачка Фінка! — Гав! Гав! Гав! – радіє Фіночка ще зранку. Це так будить вона киценьку Варварку. Ще в господі живе мишка Сіроманка. З нею дружить наша Фіночка... й Варварка. Усі люблять чемну мишку Сіроманку, бо працює з усіма, з самого ранку! Як сіяли жито, зернятко згубилось. Знайшла його мишка... Воно заколосилось! Бо в землю сховала його біля хати. Виріс колосок там золотий, вусатий! Ото ж весело живуть всі у господі, і росте в них дуже гарно все в городі. Гарбузи і дині, буряки, квасоля, огірки, капуста, часник, бараболя. Пастернак, цибуля, морква і петрушка... Є у них і борщик, і смач - ненька юшка! Варенички варять, пиріжки печуть... Отак вони дружно й весело живуть! Ой радіє ж Мінка і киця Варварка! Ой радіє Фінка й мишка Сіроманка! Була дуже рада бабуся Марушка. Та найбільше, знайте, радів дід Андрушка! Та одного разу дідусь запримітив, що з'явилась ріпка... у садку, де квіти. Поливав щоранку. Вона підростала. Незабаром ріпка ве - ликою стала. Зирили за дідом хитрі очки мишки... вона прибігала, й поливала трішки. От прийшов вже час... Пора ріпку рвати. Залишилась Мінка, щоб допомагати. Татко і матуся пішли по гриби, доні ж наказали: – Ти допоможи! То ж Мінка швиденько підмела в кімнаті, тарілки помила й сіла ви– шивати. Та все у віконце дивиться із хати. Не терпиться Мінці... Коли ж ріпку рвати?.. Біля ніг Варварка лащиться, муркоче. І вона ту ріпку виривати хоче! Став тягнути ріпку наш дідусь Андрушка. Витягнуть не зміг сам. Йде баба Марушка. Удвох потягнули... От яка морока! Сидить собі ріпка у землі. Ні кроку! Покликали Мінку й Фінку на підмогу. Не витягли ріпки. То ж звуть ще й Варварку всім на допомогу. Та прибігла швидко ( була ж задрімала). Тягнуть, що є сили... А ріпка ні прямо... ні вліво... ні вправо! — Ой ходи ж ти, мишко! Мишко-Сіроманко, бо так будем ріпку тягнути до ранку! Як прибігла мишка — взялась за Варварку. А киця Варварка — за собачку Фінку. А Фінка — за Мінку. Мінка за бабусю, бабусю Марушку. Бабуся Марушка — за діда Андрушку! Ну, а дід Андрушка за ріпку як взявся... тільки її хвостик у землі й зостався! Ріпкою тією усіх пригощали, бо ж приготували смачно, із грибами. Мишка гризла ріпку тихо в своїй нірці. Ще хрумкий шматочок віднесла й сусідці.