Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Башинська: КОЛОСОК - ВІРШ

( За мотивами української народної казки "Півник і двоє мишенят")

Хтось із поля ніс мішок...  з мішка випав колосок. Півник двір свій
підмітав, колосочок той підняв.
– Круть та Верть, мої  малята!  Гляньте золоті зернята в колосочку 
золотім! Що робитимемо з ним? - кличе півник маленят, двох веселих 
мишенят. Круть та Верть, їх так зовуть. Вони з півником живуть.
       Веселяться скрізь й завжди, грають в довгої лози, вибивають 
гопака. То що їм до колоска?
       Та прибігли мишенята... Бачать – колосок вусатий! Круть подав 
свій голосок:
– Обмолотим колосок!
– Обмолотим! Буде так! — сказав і Верть, його брат.
– Треба нам у дружбі жити! Хто з вас буде молотити?– знову півник.
Каже Круть:
– Не я! Не я! Мені гратися пора!
— І не я! — вже й Верть пищить.Нам і так весело жить!
Колосок півник забрав, обмолотити обіцяв. Коли двір увесь підмів,
колосок обмолотив!
       Знову кличе мишенят:
— Ось погляньте, гарно як! Все подвір'я чисте! Зерно золотисте!
Поприбігали мишенята, та не хочуть працювати. Хоч прийшла уже 
пора: треба нести до млина!
— Я стомився! — каже Круть.
— Я не хочу! — каже Верть. Допомоги не проси. Сам знайшов, то й сам
неси!
— Часу мало гратись вам? Мабуть, понесу я сам, — сказав півник та й
пішов. Він мірошника знайшов. Там змолов зерно своє. Борошенце 
тепер є!
       Як приніс його до хати, знов прибігли мишенята. Радять тісто замісити,
пиріжків смачних зробити.
— Хто це зробить? — півник їм. 
— Не я ! — Круть.
— Не я! — і Верть. Знову шум. Все вшкереберть!
— Ну тоді зроблю я сам! – сказав півник. Досить вам... Перестаньте вже 
кричати. Підметіть хача б у хаті. 
Борошенце замісив, пиріжечків наробив. Витопив в печі гарненько, пи - 
ріжки вже спік смачненькі... Ой, рум'яні ж, запашні... Ось лежать вже на
столі! У кімнаті сам підмів та й за стіл гарненько сів.
       Мишенят не треба звати. Перестали вже й стрибати та хутчіш біжать
до хати.
— Ой, як я вже зголоднів! — сказав Круть й зручніше сів.
— І я їсти захотів, — каже Верть, — мов сто вовків!
       А тут півник своє знов:
— Колосочок хто знайшов?
— Ти! — сказали мишенята.
— Хто його обмолотив? 
Завертілися хвости і почулось тихо:
— Ти...
Хто до млина зерно носив? Хто тістечко замісив? Пиріжечків наробив?
А хто піч затопив? Пиріжків у ній напік?
Вже в кімнаті сміх притих... 
Мишенята:
— Усе ти... Усе ти, рідненький! Ну, хоч дай по пиріжку...  Чи хоч на двох 
одненький!
       Ну, а півник наш мовчить. Та що ж мав казати?
       Хто ж захоче лінюхів таких частувати?

ID: 698403
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 03.11.2016 19:26:46
© дата внесення змiн: 04.11.2016 07:49:40
автор: Надія Башинська