Біля крихітного ставу,
Взявши щіточку та мило,
Довго-довго милась ґава –
Бути білою хотіла.
Мила пір’я, мила лапки,
Начищала їх до блиску,
Піднімалась пінна шапка
І, здавалось, успіх близько.
Та вода в ставу скінчилась,
Він вже схожий на калюжу.
Ґава чорною лишилась,
Тільки вимитою дуже.
Дуже мило
