Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: палагняк: Про кенгуру - ВІРШ

Я – маленький кенгуру. У Австралії живу. У матусиній торбинці На бочку сплю чи на спинці. Там і затишно, й тепленько, І м’якенько, і зручненько… Молочко там попиваю Та помалу підростаю. Вісім місяців, буває, Про малятко мама дбає, Всюди носить із собою… З нею я, як за стіною. Коли раптом налякаюсь, В складці маминій сховаюсь. З неї рідко вилізаю - На світ звідти споглядаю. Ноги свої наставляю, Коли більшим підростаю… І мені найбільш безпечно Біля мами, безперечно. Так живу я, поживаю В сумці з мамою й стрибаю. Метрів три – десять стрибок – Ось такий у неї крок. Вона швидкість розвиває, Що й п’ятдесяти сягає. Хвіст великий для баласту – При утечі більше шансу. Верхні лапки «обгорілі», Зате задні довгі, сильні. Ними б’є або штовхає, Ворогів як відганяє. Цінна шкіра у нас, друже, Через це страждаєм дуже. І ледь – ледь з Землі не зник Наш сумчастий славний вид. Поруч з нами проживає Страус – птах, що не літає. Ще коала і комбат – Для крота названий брат. Качконіс і какаду… Всіх я їх й не назову. А щоб все про край мій знати, Раджу книжки почитати.