Родилася гусінь ще спозаранку,
Дивувалась вона різнобарвним світанком.
Вона не знала, що їй робити,
А голод каже: - Потрібно ходити!
І по гіллячці вона мандрувала,
Що їй їсти, вона ще не знала.
Вона зупинилася там де листок,
Ахнув листок від красуні й замовк.
Отямився він і її привітав,
Барвами гусениці він любував.
Ти така гарна, така ти красна,
Нас обох породила весна.
Давай з тобою обох пролітуєм,
Почуємо пташок і як зозуля кукує.
По осені ми спадемо додолу,
Дружба наша не завадить нікому.
Дружба є дружба, а їсти я хочу,
Твій пряний запах мені нутро лоскоче.
Я лише трішки тебе посмакую
І оселюся на тобі, та й пролітую.
Та смак той так розгорівся,
Що вмить листок гусінню з’ївся.
Листок по листку, гілля оголились
І на зиму гусінь в кокон клубилась.
2025 р.
