* * *
Всю ніч зривалися горіхи
Вперемішку з глухим дощем.
А ти у снах ловила втіхи,
Закутавшись в осінній щем.
І гупотіли ешелони
На схід — на фронт,
на фронт,
на фронт...
Туди, де днів тяжкі полони
Й ночей невидимий оплот.
Застиг наш час на полустанку
Життя — мов стежка межова...
Я ледве зміг діждатися ранку,
Щоб впевнитись, що ти жива.
