Сини, дорослі діти,
своїми ви пішли шляхами
за обрії, де землю й небо
рве без жалю́ громами,
де громовиці, вогняні птиці,
розлуку сіють проміж нами...
Лише над рідними полями
все розверзається дощами,
До серця вистражданої мами
все повертається сльозами...
