Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Степан Олександр: Андрій. - ВІРШ


Степан Олександр: Андрій. - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




Андрій.

Був тихий ранок, надворі лиш сиріло, На горизонті різав хмари промінець. Прокинулась душа і заболіло тіло, Думки зкував легенький морозець. Дивлюсь в вікно машини, церкву бачу, А біля неї купол на землі. Він трохи закривий і за невдачу, В нім двері прорубали замалі. Попереду стоять ще дві машини, Позаду нас під’їхав хтось: «Ви до Андрія?»тихо запитали, «То ми за вами… холодно якось.» Майже щоденно черга тут з народу, У кожного своя біда і свій тягар. До цього двору так натоптана дорога, Бо у Андрія кажуть Божий дар. Я сам дорослий і вже добре знаю, Що випадковостей так просто не буває. Коли я тут, у черзі і чекаю, Мене сюди хтось зверху направляє. І от зненацька гуси тишу розрядили, Їх крик гучний і розмахи крила. Прийом почався, в черзі всі ожили, Перша пішла, з собою хліб взяла. Хліб і рушник, сказали то так треба, Бо з хлібом ми шануємо гостей. Рушник для обряду і грошей покладу, Тут такси нема, лиш подяка людей. Вже кілька годин я у черзі чекаю, Чомусь дуже довго здається мені. Дивлюся заходять сумні, невеселі, А потім, на виході зовсім не ті. Тепер мені йти, я беру рушник з хлібом, Заходжу у двір, там стрічає мене На вході в прийомну, ну дуже великий Господар Андрій, він читає мене. На стінах ікони і ладану запах, Десяток хлібин вже лежать на столі. Мене на стілець посадив, а по венах Так серце пульсує, аж млосно мені. Лице у Андрія велике й відкрите, А очі пронизливі, наче рентген. І я перед ним ніби голий, побитий, Шукаю коріння своїх всіх проблем. І от він підходить, стає за спиною, Читає молитви за душу мою. І ніби знімає своєю рукою, Весь біль і панічну атаку маю. Вже потім розмова на теми болючі, Підказки про вихід, про сутність речей. Про зміну життя і про сльози пекучі, Які потихеньку течуть із очей. Він просить всіх нас навернутись до Бога, Лиш в ньому ми зможем підтримку знайти. І хрестить у спину мене за порогом, «Йди з Богом, образи свої відпусти.» …девʼятий вже рік ми з Андрієм знайомі, Я дякую Богу, що звів разом нас. Як кажуть Господні шляхи невідомі. Дай Бог всім здоров’я! Молюсь за всіх нас.

ID: 1049583
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 15.10.2025 22:22:23
© дата внесення змiн: 14.11.2025 20:10:32
автор: Степан Олександр

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (111)
В тому числі авторами сайту (2) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори