Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Емма Конвалiя: Забагато - ВІРШ

Драбина і сонце малюють пуття І чітко окреслені ґрати. Сьогодні дивлюсь зі свого укриття На вечора бархатні шати. І дивиться оком колодязь. На дні Він кольором льону багатий. Та не до снаги ні йому, ні мені Долоні платана торкати, Секрети ховати у плині води, Монети у травах збирати, Ронити луну з-під дзвінкої ходи Й самотні примари лякати... Знов промінь з землею розводить мости. Стривай, я навчуся літати, Бо в тілі життя, мов в степу - лободи, Та смерті навкі́л забагато.