Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Сокол: Зародження Роду - ВІРШ

Ще не було тоді імен, Була без слів в природі тиша. Не було ще слів і словен, Історію сама природа пише. Пісні звучали на вітрах, В блискавках, грому й громовиці. Звучали пісні у струмках У чистій річеньки водиці. Кожний рік писав свою І пісню, кожній порі року. В степах, лісах чи у гаю, Пташиний спів, чи звуки одинокі. На цих просторах не лунало слів, Літописних спогадів письменних, Не було мечів, хрестів, А вже зросли паростки людей словених. З коріння древніх, на своїй Землі, З вогню і диму й росистих ранків, З дощів, снігів із ранньої зарі З неба, і з променем світанків. І ось люди. І появилися сліди, І слова перші зазвучали. Співали люди пісні коляди, І розмовляли з духами й Богами. Не було царів, законів і святих. Було в громаді слово І воно було, як - клятва, одна на всіх, І Рід слов’ян, ти родила - мово. Не забудьте, що-до назви - слов’яни, походить від коріня слова — слов.