Вся біль твоєї втрати —
вона не приходить удень.
Вона приходить у снах.
Де ми розмовляємо про якусь дурню,
про те, на що не зважаємо
і майже не помічаємо в звичайному житті.
А потім, у якийсь момент,
приходить розуміння: тебе немає.
Що це — всього лише проекція моєї підсвідомості.
І тоді я відчуваю себе паршиво.
Приходить усвідомлення,
наскільки мені інколи не вистачає
твоєї присутності в моєму житті.
Просто походити. Побалакати.
Випити пива. Посидіти. Помовчати.
