Вона любила чорний чай,
Коли в душі нема покою.
Коли окутує печаль —
Торкатись ніжною рукою,
Своїх шовковий темних кос.
Коли гримить невтримна злива.
Вона любила запах рос.
Вогонь від свічки мерехтливий,
Що розкривається в бутон
Червоно-небезпечних маків.
Бадьору каву на балкон —
У безлічі щасливих ранків.
З какао — запашний бісквіт.
Гуляти теплим сонним гаєм.
Вона любила весь цей світ,
А він — любив її навза́єм!
07.10.2025
© Валерія Кропівна
Переклад власного твору
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655960
