Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: уляна задарма: Маленькі осінні історії ( із щоденника) - ВІРШ

* Ранок - блідий і байдужий - везуть катафалки, бачу з вікна - золотіє монета у роті... * Хочеш, маленькі тобі розповім таємниці? Стомлено вечір синіє - скотилося сонце, в сутінках сливи достиглі виблискують сріблом... Блимає марно старенький Ліхтар- повновидій місячній Діві байдужі його залицяння. * Танцює тінь! Поглянь на плавні рухи, на чіткість ліній, впевненість і силу! Невже планує всіх переконати, що власниця її - щаслива жінка? * В моїм вікні - маленький клаптик світу, який мені щодня приносить звістку: позолотів каштан, злетіла пташка, тарахкотять, мов брязкальця, новини, двірник змітає золоті монети, скло - тимчасове, а печаль - не вічна... * Сон настромився на забутий спогад... Якусь молитву згадували губи. І так гірчила місяця пігулка, що викотилась в Бога із кишені. Та в "отченаш" вчувалось між словами садів майбутніх юне шелестіння... Бо в тій кишені між ключів й квитанцій вже снила сонцем з грушки насінинка... * Цілує вітер зомлілу квітку морози перші Сирени виють в передсвітанні війна триває Порожній перон ми по сторони різні вагонної шиби * Дзижчання мухи у віконній шибі - це все, що чую, як заплющу очі. А ще недавно - лиш зімкну повіки - гінців од світу натовпи і юрми: ось дзвін церковний... ось пташина пісня... а ось трава асфальт ламає вперто... А ось упав горіх - гуп! гуп - на стежку і шурхотять твої по стежці кроки... О де ти, вчора? Мелодійне вчора? Бо нині слух мій край вікна німого гострить і ріже лиш дзижчання мухи. Вона і я: ми уціліли дивом, як стерли світ вогонь і крик - на попіл... Та в жодної - ні шансів, ні ілюзій, бо ядерна зима - це вам не жарти.