післязавтра насунуться холоди
посивіють і стануть біля води
довгі тіні впадуть на плесо немов колоси
водо водо час поглинати нашу блакитну кров
попроси щоби ми чекали до нас промов
та вода ні на мить не зрушиться
не попросить
хай як буде і перша крига і золоті листки
щоб ніколи більш не стояти край порожнеч містких
обери цілюще як подорожник
забуття споконвічну пустку його глибінь
відображення неба стигне на цій габі
а твоє — порожнє
