Замріяно вдивляюся у даль —
З тобою говорити б і говорити...
Для мене ти — давно печаль,
Бо лиш на відстані уміємо любити.
Не знаю, чи взаємність тут ще є,
Від себе відганяю всі образи...
Я просто так люблю тебе —
Від тебе не прошу я так багато.
З тобою я завжди живу,
І дихаю натхненно лиш тобою.
Давно лише тебе люблю —
Ти мрія, що назавжди є зі мною.
А поміж нами знову пустота,
Своїх ми почуттів і не покажем.
Розсипані поміж рядків слова —
І про які нікому не розкажем.
Та гордість знов краде тебе у снах,
Реальність роздирає аж до болю...
Ми залишаємось з тобою у рядках,
Хоча ж кохати вміємо з тобою.
