Сонця промені ловлю
Я своїм лицем.
Як же я тебе люблю,
Сонце! З кожним днем
Ця любов все більш і більш
В серці вироста.
Я тебе люблю найбільш.
Ну, а висота,
Що між нами пролягла,
Не завада, ні.
Не жалієш ти тепла
Все-одно мені,
А його на світі цім
Шлеш в день ясний цей.
Не було б тебе на нім,
Не було б людей
І живого усього,
Не було б життя.
Зникнеш дня ти одного
Вже без вороття,
Може, зникнуть і помруть
Майже все і всі,
Що на світі цім живуть
Ув усій красі.
Ти ж життя є джерело,
Ним було і вік
Будеш ним, твоє тепло,
Що із року в рік
Шлеш ти щедро нам усім
Чи то менш, чи більш.
Ось, за що тебе на цім
Світі я найбільш,
Серцем всім своїм люблю
І всі промінці
Лагідні твої ловлю
В дні прекрасні ці.
Євген Ковальчук, 07. 10. 2021
