Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Амадей: ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ - ВІРШ

Пішов не простившись, залишив він батьківську хату, Батьківські обійми чомусь він на потім лишив, Він думав в житті таких зустрічей буде багато, Та час і хвороба свою чорну справу зробив. А батько чекав, виглядав свого сина додому, Якби ж не біда ця, не проклята Богом війна, Так страшно у хаті лежать, помирати одному, Коли день і ніч точить душу ця думка страшна. Лежав і чекав, говорив він крізь марево з сином, Якщо чим образив, прости мене сину, благав, Нарешті підвівсь... взяв листок... і з останньої сили, Тебе я простив і мене ти прости - написав. Лишилась пустою, сумною батьківськая хата, І вишня весною розквітне без батька в саду, За всі ті образи прости мене таточку, тату, До тебе на свято, тепер... вже на цвинтар прийду.