Поезіє, тобі життя
Присвячую своє –
Усі думки та почуття,
Які у мене є
І завдяки яким тебе
Сприймаю та пишу.
В цім світі часточку себе
З тобою так лишу,
Бо впевнений, що недарма
Я все-таки прийшов
На світ цей, що мене трима,
Де і тебе знайшов,
Пізнав та й досі пізнаю
Твою я глибину,
Якій належне віддаю.
Поезіє, струну
Моєї чуйної душі
Заділа ти колись,
І з неї музика-віршí
Рікою полились,
Рікою, що не зупинить,
Що буде вже текти,
Допоки не порветься нить
Життя, а з нею й ти.
Хоч ні, ти й далі будеш жить,
Допоки буде світ
І буде сонечко світить,
І будуть люди. Цвіт
Зів’яне твій тоді лишень,
Твоя порветься нить,
Коли мине останній день,
Його остання мить.
А доти квітнутимеш ти,
Мов квіти, й повсякчас
З тобою будемо ми йти
Крізь неупинний час.
Євген Ковальчук, 07. 10. 2021
