Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Сиджу попід хату - ВІРШ

Сиджу попід хату, Навколо дивлюся. Де тінь волохата - Поглядом спинюся. Вітер гілля мляво В саду колихає. Ти моя забаво, - Стиха промовляє. Пізній цвіт осінній Вабить око чемно. Раптом звук горішній Ввірвався нестримно. Хижим круком чорним Закружляв дрон в небі. Війнуло холодним, Впало враз на плечі. А в думці єдине: Скільки ще страждати... Чом кубло зміїне Таке "бородате"?.. Господи Всевишній, Знаю, що ми грішні. Твій суд справедливий, З каяттям прийшли ми. Прости, де згрішили, Ділом чи словами. Додай же нам сили, Щоб мир був між нами. Між нами самими, Та у цілім світі. Не знали, щоб мами, Дітей хоронити. Радості, щоб сльози, Із очей лилися. В Твоїй волі, Боже, За нас заступися! 03.10.25