Дівчинка-сонце сяє усе яскравіше,
Крила чіпляє і вчиться літати, мов птах,
Прагне балансу, бачить порядок у тиші,
Лине до різних світів і реальностей в снах.
Місяць малює їй дивні яскраві стежинки,
Вітер ковзає по шкірі гарячих долонь,
В ясно-зелених очах паленіють іскринки —
Ті, що розпалюють в серці нестримний вогонь.
Дівчинка-сонце змінилася у таємницю,
Скинула з себе кайданів сутужний тягар.
Сильна і бистра, ніби сама блискавиця —
Швидко злітає крізь стіни туману і хмар.
Та таємниця свавільна і дика, як кішка
З серцем, що б'ється у ритмі гучних кастаньєт.
Що прикриває собою легенька усмішка?
Хай це вже буде її потаємний секрет...
03.10.2025
© Валерія Кропівна
Переклад власного твору
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941091
