Ти вогонь, що мене спокушає,
Я нестримний вітер в імлі,
Що буревієм ставав, коли ти цілувала,
Виклик кинув всім демонам, що у пітьмі...
І до тебе ішов після битв і поразок,
Весь у шрамах та п'янкий як колись,
Твої коси на плечі спадали, а на щічках рум'янок,
Наші долі лозою навіки сплелись...
І нас пристрасть поїла аж до світанку
Я у цьому зникав розчинившись в твоїй теплоті
Ми палили у полум'ї все, до останку
Розбиваючи морок і тіні, що чаїлися у темноті...
