Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Береза: Позачасся - ВІРШ

У ніч, де хвиля місячного шовку, смарагди сипала мені до ніг, схилились зорі, наче у подолку, замолюючи наш солодкий гріх... Ми мовчки вчились сповідати тіло, торкались так, що падав небокрай. І навіть тиша знала, що несила тримати серце, випущене в рай. І розливався шлейф жасмину й кави, а час тікав по лезу, наче тінь. Світи були безсилі і лукаві проти цієї віри і надій. В обіймах мріли зоряні корали, сплітались хвилі ніжності й інтриг. Невидимі світи нас віншували, підклавши трон із мармурових книг. Ви — Всесвіт, ви — безмежне позачасся. Ви — берег, що тримає океан. І хай цей світ завалиться від щастя, цитуючи осінній наш роман. ©Ольга Береза