Хоч і радію я й тужу
В душі також часами,
Та з почуттями я дружу
Так само,як з думками.
Формують ж бо усі вони
Мене як особистість.
Формую й я їх з сторони
Інакшої. Барвистість,
Різноманітність, що без меж,
Я їхню всю сприймаю
Свідомо, несвідомо теж.
Їх у собі тримаю
Свого життя я кожну мить.
Без деяких не вмів би
Я, як і всі, на світі жить,
Хай як цього не хтів би.
Усі вони складають суть
Життя, що проживаю.
Вони формують і несуть
Її. Усе, що маю,
Що мав і матиму, без них
Не мало б в світі суті.
Заради них, лиш них одних
Знання усі здобуті,
Уміння й навики усі
Ми здатні утілити
В життя у їхній всій красі,
Щоб добре в світі жити,
Лишити гідний слід у нім,
Щоб також покоління
Майбутні в щасті чарівнім
Жили. Лише хотіння,
Бажання, щоби так було,
Цьому не посприяє.
Робота – щастя джерело.
Воно, мов квіт, буяє
В душі, у серці завдяки
Лиш їй. Вона формує
Його, як почуття й думки,
Що кожен генерує.
В думок і почуттів нема
Лиця, однак існують
Вони у нас і недарма,
Бо щастя те формують,
Будують так, неначе дім,
У тих, хто знає, вміє
Й керує ними в світі цім,
А не про це лиш мріє.
Все, що існує, їм завдать
І користь, й шкоду може.
Тому слід ними й керувать
Уміти добре, гоже.
Не знаєш? Не умієш? Вчись.
Не бійся помилитись.
Лишень невдачі не корись.
Ніколи їй коритись
Не смій. Потрібно далі йти,
Невдачу ж ту – долати.
Тоді здобудеш успіх ти,
Який раніше мати
Бажав лиш. Почуття й думки
Пов’язані з собою,
Сполучені, мов ланцюжки.
Життєвою тропою
Ми з ними повсякчас йдемо
Й ітимемо допоти,
Допоки вмить не помремо
Навіки. Ну, а доти
Нехай вони у нас цвітуть,
Мов квіти, й прикрашають
Усі життєву нашу путь*,
Яку вони складають!
* Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 05. 10. 2021
