Журавлі прилетіли із синьої далі...
Пам'ятаєш..?
Мої перші вірші, ніби перші скрижалі...
не знаєш..?
Ти незламна була, я - нестримний, мов вітер...
То дурість?..
Ти - чарівна мала, я, можливо, п'янкий...
Зараз - хмурість...
Перші ластівки в'ють на дахах
та під стріхами змову,
Бо весна вже вступила в права
через край, веселково.
Бо і ми, як тоді, знову беззастережні
та милі,
Бо зріває знов дах, дозріває,
чи й визріла сила...
Знов весна, як тоді, прокотилась -
розбризкала чари.
Іще більше питань та ще більше,
ніж тиші, втручання.
Ми згоряємо вдвох, не поклавши
ніщо на багаття.
Що то? Знову весна,
чи чиїсь жартівливі прокляття?..
Журавлі прилетіли, зібравши
на ганку намисто...
Зачаруєш - нехай, якщо ні -
то нехай буде й чисто...
Чистота - то не жаль, то - ніщо
замість розчарування,
Головне - не згорить разом з нами
і наше кохання.
Перші ластівки в'ють на дахах
та під стріхами змову,
Бо весна вже вступила в права
через край, веселково...
